Лилу45 - оголене тіло сухе вино знаєш здається мені все одно

оголене тіло, сухе вино
знаєш, здається мені все одно
я собі пісню пустила у вени
відлуння якої чути в пустелі
присмак поразок лише розширює горизонт
тільки час, тільки він, має якийсь резон
змиритись ніколи не значило здатись
я навчилась себе не боятись
іронія в тому, що світло несе у собі не менше печалі
залишитись невинним можливо,
ми так часто себе втрачали, загубивши глибинність буття.
як би сильно мене не просили, я б ніколи не дарувала життя.

публічна самотність подібна до божевілля
свідомий авіа режим
суцільне свавілля
36 гральних карт
36 драматургічних сюжетів
всі ми проживаємо їх, воскресаючи мертвих поетів
все що буде - вже сталось
людство, як завжди, цим не скористалось
пелена на очах замилює вічність
немає нічого нового, світ зберігає циклічність
люди народжуються і помирають,
за межею - не знаю, напевно, нудно буває
але смерть для померлих, немає ніякого сенсу,
лише для живих - новий камінь під серцем.
на худий кінець - ми усі егоїсти,
які переконують один одного в тому що вони альтруїсти,
інколи переконують навіть себе,
ікони лише спостерігають, як світла душа гниє.
моя напевно в очах людства згнила,
пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала,
не умістила свою свободу у заповіт,
побачила, але не обіграла світ.